Гімн

INTRO — тихо, темно
Чиста електрогітара. Ледь чутне піаніно. Голос майже пошепки.
Мені казали:
«Ще трохи… потерпи».
Я терпіла.
День за днем.
Рік за роком.
Але скільки ще
я повинна доводити,
що я існую?
VERSE 1
Мені казали: «Ще трохи, потерпи»,
«З документами все колись вирішиться».
А роки тихо проходили повз,
А я все ще чекала
На свій папір із власним ім'ям.
Комусь — квиток у руки й у дорогу,
Комусь — валіза, літак і новий день.
А я стою перед зачиненими дверима
І знову чую:
«Почекайте ще».
PRE-CHORUS — музика наростає
І скільки можна пояснювати світу,
Що я існую, навіть якщо
Не можу покласти паспорт на стіл?
Удар барабанів.
Я існую!
CHORUS — ВИБУХ
Ти не одна!
Якщо твій паспорт досі десь у мріях!
Якщо документ для тебе —
Не просто пластик і папір!
Ти не одна!
Якщо ти теж роками чекаєш
На печатку, підпис,
На право сказати:
«Ось я!
Це моє життя!»
Потужні гітари + бек-вокали.
Ми є!
Навіть якщо нас не видно
У чиїхось паперах!
VERSE 2 — жорсткіше
Я хотіла просто купити квиток,
Зібрати валізу й поїхати далеко.
Побачити Рим, Венецію, море,
Не пояснюючи кожному,
Чому я досі не можу.
Але замість вокзалу — кабінети,
Замість дороги — знову чекання.
І кожного разу одна надія:
«Може, цього разу
Я нарешті отримаю свій документ».
А потім знову:
«Почекайте».
PRE-CHORUS — сильніше
І, може, ти теж думала колись,
Що тільки з тобою щось не так.
Що всі живуть нормальним життям,
А ти застрягла між
«потрібно» і «не можна».
А потім знайшла когось,
Хто теж чекає.
Пауза.
І зрозуміла —
ти не одна.
CHORUS — ЩЕ ПОТУЖНІШЕ
Ти не одна!
Якщо твій паспорт досі десь у мріях!
Якщо документ для тебе —
Не просто пластик і папір!
Ти не одна!
Якщо ти теж роками чекаєш
На печатку, підпис,
На право сказати:
«Ось я!
Це моє життя!»
Ми є!
Ми живі!
Ми не порожнє місце!
Навіть якщо нас не видно
У чиїхось паперах!
BRIDGE — музика майже зникає
Залишається лише голос і тихий фон.
Може, завтра знову скажуть:
«Ще трохи почекайте».
Може, знову буде кабінет,
Черга, підпис і печатка.
Я не знаю, коли
закінчиться це чекання.
Пауза.
Але тепер я знаю…
Якщо ти теж тримаєш
у руках порожню сторінку
і чекаєш, коли там нарешті
з'явиться твоє ім'я —
ледь чутно:
Ти не одна.
BREAKDOWN — тиша → один удар барабанів
Я НЕ НЕВИДИМА.
Ти НЕ невидима.
Ми НЕ помилка.
Ми Є!
Різкий вибух усієї групи.
FINAL CHORUS — МАКСИМАЛЬНИЙ
Ти не одна!
Навіть якщо паспорт досі не в руках!
Навіть якщо твоя валіза
роками стоїть порожня!
Ти не одна!
Ми просто надто довго мовчали!
Ми є!
Ми живі!
У нас є імена!
Є мрії!
Є дороги,
які ми ще пройдемо!
І нехай сьогодні
ми все ще чекаємо —
МИ НЕ САМІ!
Бек-вокали:
НЕ САМІ!
НЕ САМІ!
НЕ САМІ!
OUTRO — різко стихає
Залишається одна гітара.
Може, колись
я відкрию свій паспорт
і нарешті скажу:
«Тепер я можу».
Пауза.
А поки…
Якщо ти це слухаєш
і впізнала себе —
залишайся.
Ти не одна.
Останній гітарний акорд.